У книзі «Червоний імперіалізм. Друга світова війна і громадська думка в Україні, 1939–1941», Владислав Гриневич розповідає про змову Сталіна і Гітлера, що призвела до великої війни в Європі, та про те, який вплив це справило на українське суспільство. На основі раніше утаємничених документів компартії, радянських спецслужб, щоденників, мемуарів і наукових досліджень автор доводить, що в реакціях вагомої частини населення воєнні кампанії РСЧА в Західній Україні, Західній Білорусії, країнах Балтії, Фінляндії, Бессарабії та Північній Буковині сприймалися як «червоний імперіалізм», загарбницькі і несправедливі. Масковане гаслом «звільнення єдинокровних братів» приєднання західноукраїнських територій та їх радянізація стали продовженням розпочатої 1920 року інкорпорації України до складу СРСР. Цей процес супроводжувався терором та ідеологічною індоктринацією. Однак сформувати гомогенне суспільство з єдиною радянською ідентичністю комуністичній владі не вдалося. Переживши Голодомор і репресії, Україна залишилася слабкою ланкою в Червоній імперії. Як зазначає Гриневич, осмислення доби сталінських анексій у Східній Європі може допомогти краще зрозуміти природу нинішньої російсько-української війни та різних моделей пам’ятання минулого.

Книжка Владислава Гриневича відкриває двері у світ, який Йосип Сталін та його підлеглі й прихильники, здавалося, закрили назавжди – світ уявлень, думок та почувань пересічної людини часів Другої світової війни. Авторові, як нікому з його попередників, вдалося пройти за лаштунки створеного владою міфу про морально-політичну єдність радянського народу перед загрозою війни та представити в усій повноті складну гаму ідентичностей та лояльностей пересічного українця тієї доби. Найцікавішим є те, що він досяг цієї мети за допомогою документів тих органів влади, які були створені саме для того, щоб придушити незалежний від влади голос суспільності. Ця книга відкриває нові обрії, як для широкого читацького загалу, так і для професійних істориків-дослідників радянської доби.

Сергій Плохій

Ця книга від першої до останньої сторінки – захоплююча розповідь. Владислав Гриневич, зокрема, намагається відповісти на питання, які результати принесло включення західноукраїнської спільноти в суспільний кровообіг Української Радянської Соціалістичної Республіки, дійшовши висновку, що «певною мірою», «об’єднання» зупинило деукраїнізацію Східної України. Вже сьогодні, гадаю, ми можемо з упевненістю сказати, що книгу Владислава Гриневича необхідно прочитати всім, хто цікавиться Другою світовою війною.

Гжегож Мотика

Книжка Владислава Гриневича розповідає про боротьбу за утвердження української національної ідентичності в контексті панівної тоталітарної ідеології 1930-х років. Це був період повзучої русифікації радянського режиму, що тривала упродовж усієї історії СРСР і яку в Україні втілювали з особливим запалом. Це книжка найвищого ґатунку. Вона стосується особливо складного періоду в історії українських земель, і авторові вдалося органічно вмістити величезний обсяг документації в зрозумілу, розумну й дуже добре написану розповідь.

Ян Томаш Ґросс